У світі нафти, де один барель може змінити економіку країни, події цього тижня показали, що ринок продовжує дивувати світову спільноту.
Від несподіваного зростання котирувань до багатомільярдних угод — нафтовий сектор не перестає бути джерелом драматичних новин.
Почнемо з головного: ф'ючерси на нафту WTI під час американської сесії сьогодні підскочили на 2,55%. Січневі поставки торгуються за $70,34 за барель. Максимум сесії становив $70,46, а мінімальна підтримка — $66,98. На цьому фоні навіть звичні прогнози аналітиків виглядають як ворожіння на кавовій гущі.
Тим часом індекс долара (USD), що відображає силу американської валюти, теж вирішив не відставати й зріс на 0,30%, досягнувши позначки $106,40. Важко сказати, хто кого надихає: нафта штовхає долар угору чи навпаки. Одне очевидно — цей взаємозв'язок і надалі визначає тон на світових ринках.
Сорт Brent, який торгується на ICE, теж не залишився осторонь. Сьогодні лютневі контракти підросли на 1,93% і зупинилися на позначці $73,58 за барель. Різниця в ціні між Brent і WTI становить $3,24, що рекордом назвати складно, але як цікавий факт для любителів ринкової арифметики точно можна відзначити.
Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) продовжує ділитися своїми прогнозами, які, м'яко кажучи, не викликають оптимізму. За їхніми оцінками, світовий попит на нафту у 2025 році зросте на 1,1 млн барелів на день. Це вище попередніх прогнозів у 990 тис. барелів, але все ще далеко від показників минулого року, коли зростання попиту сягало понад 2 млн барелів на день.
Прогноз на 2024 рік теж було переглянуто у бік зниження — 840 тис. барелів замість 921 тис. Як пояснює МЕА, причиною стало слабке відновлення попиту в Китаї, Саудівській Аравії та Індонезії. Водночас, з точки зору ОПЕК, ці оцінки занадто песимістичні: вони досі очікують зростання попиту на рівні 1,61 млн барелів у 2024 році.
МЕА також попереджає про нову реальність нафтового ринку. «Різке уповільнення зростання попиту в Китаї та інші макроекономічні фактори змушують нас переглядати очікування», — зазначено в звіті. Це змушує замислитися, наскільки сильно зміниться світовий ринок найближчими роками.
Китай, найбільший імпортер нафти, залишається ключовим чинником. У жовтні попит на нафту в країні залишався на рівні минулого року, але знизився порівняно з вереснем.
І хоча це викликає занепокоєння, МЕА трохи покращило прогнози для Китаю. Тепер агентство очікує, що попит у країні зросте на 140 тис. барелів на день у 2024 році та на 220 тис. барелів у 2025 році. Ці цифри перевищують попередні оцінки, але все ще далекі від рекордних.
Чому Китай такий важливий? Річ у тім, що саме Китай тривалий час був головним двигуном зростання попиту на нафту у світі. Його економічна активність задавала тон глобальному ринку, і будь-яке уповільнення одразу позначалося на цінах. Ситуація ускладнюється ще й тим, що Китай залишається найбільшим імпортером нафти, а його внутрішні стимули поки що не дають очікуваного результату.
ОПЕК+ та надлишок нафти: хто утримає рівновагу?
Баланс на ринку залишається крихким. У 2025 році МЕА прогнозує надлишок пропозиції на рівні 1,4 млн барелів на день, якщо країни ОПЕК+ вирішать відмовитися від поточних скорочень. Однак, якщо альянс збереже обережну стратегію, надлишок може бути обмежений до 950 тис. барелів на день.
У листопаді світова пропозиція нафти зросла на 130 тис. барелів на добу. Це стало можливим завдяки відновленню видобутку в Лівії та Казахстані. Однак водночас виробництво поза межами країн ОПЕК+ скоротилося через сезонні фактори, такі як зменшення обсягів виробництва біопалива в Бразилії та вплив ураганів у Мексиканській затоці.
Видобуток країн ОПЕК+ у листопаді збільшився на 310 тис. барелів на добу, досягнувши 41,4 млн. Варто зазначити, що 18 країн альянсу перевищили свої квоти на 680 тис. барелів на день. Головними «порушниками» виявилися Казахстан і Лівія, чиї обсяги видобутку перевершили всі очікування.
«Роснефть» і Reliance: стратегічний альянс двох гігантів
Найважливішою подією тижня стала угода між «Роснефтью» та індійською корпорацією Reliance. Протягом наступних десяти років Росія постачатиме Індії 500 тис. барелів нафти на добу. Це не просто найбільша угода в історії двох країн, а й стратегічний крок, що зміцнює позиції Росії на азійському ринку. Оцінювальна вартість цього грандіозного договору становить $13 мільярдів на рік.
Умови угоди включають постачання 20–21 вантажу типу «Афрамакс» (це 80–100 тис. тонн) і трьох вантажів мазуту об'ємом 100 тис. тонн кожен. Уся ця нафта прямуватиме на переробний комплекс Reliance у Джамнагарі, який є найбільшим у світі заводом такого типу.
Чому це важливо? Індія стала найбільшим покупцем російської нафти після запровадження санкцій Заходом. Російська нафта Urals із високим вмістом сірки виявилася на $3–4 за барель дешевшою за конкурентні сорти, що зробило її особливо привабливою для індійських переробників.
На тлі зростання попиту в Індії угода між Reliance та «Роснефтью» стає серйозною проблемою для постачальників із Близького Сходу, таких як Саудівська Аравія.
Ринок нафти залишається в епіцентрі світових економічних і політичних процесів. Зростання котирувань, нові прогнози та багатомільярдні угоди показують, що це не просто сировинний ресурс, а ключовий інструмент глобального впливу.
З одного боку, цифри Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) змушують замислитися про уповільнення зростання попиту. З іншого боку, угоди, такі як договір між «Роснефтью» та Reliance, демонструють, що боротьба за ринок триває. У найближчі роки нас чекає багато сюрпризів, адже нафта ніколи не зникає із заголовків новин.
